Акварель — це прозора художня фарба, що підходить для багатьох цілей: для навчання, для ілюстрацій, ботанічного живопису, для ескізів, а також для створення повноцінних завершених робіт.
Акварельні фарби виготовляються з кольорового пігменту, розподіленого в суспензії, яка зв'язує пігмент і дозволяє йому прилипати до поверхні після висихання. У комерційних акварельних фарбах в’яжучим елементом є або натуральний гуміарабік, або синтетичний гліколь. Кожен виробник має власну унікальну композицію суспензії, яку називають "основною композицією". Хоча акварельні фарби розчинні у воді завдяки водорозчинному в'яжучому, самі пігменти у воді не розчиняються.
Існують різні категорії пігментів, включаючи природні неорганічні (металеві або земляні пігменти з природних мінеральних покладів), синтетичні неорганічні (металеві або земляні пігменти, створені шляхом поєднання сировини та руд через промислове виробництво), природні органічні (пігменти, виготовлені у вигляді екстрактів з тваринної або рослинної сировини) та синтетичні органічні (пігменти на основі вуглецю, часто виготовлені з нафтових сполук). Більшість комерційних художніх фарб сьогодні використовують синтетичні пігменти. Фактична кількість пігменту у фарбі є різницею між фарбами для студентів і художніми фарбами для професіоналів: другі містять більше пігменту.
Типи акварельних фарб
Існує кілька типів акварельних фарб, які доступні в продажу: фарби в металевих тюбиках, які мають консистенцію зубної пасти; фарби у вигляді сухих брусків у маленьких пластикових кюветах, які вимагають більше води для досягнення належної консистенції; та акварельні фарби, які постачаються у рідкій формі. Кюветні та тюбикові акварелі виготовляються з пігментів, а рідкі акварелі — з пігментів і барвників.
Кювети та тюбики
У XVII-XVIII століттях художники подрібнювали пігменти з рослин і мінералів та змішували власні фарби з пігментів разом із гуміарабіком, гранульованим цукром і водою. Тверді сухі плитки акварелі почали виготовляти наприкінці XVIII століття Вільям і Томас Рівз, а потім, у 1832 році, фірма "Winsor&Newton" пішла далі і вдосконалила їх далі до напіввологих плиток, попередньо упакованих у крихітні порцелянові кювети та загорнутих у фольгу, що зробило акварелі більш зручними у використанні та портативними. Туби з фарбами вперше були використані у 1846 році, коли "Winsor&Newton" використали цю тару саме для акварелі після того, як спочатку використали їх для олійного живопису.
Рідка акварель
Рідка акварель — це концентрований рідкий матеріал для живопису, що поставляється у, переважно, баночках в різному (але невеликому) об'ємі, залежно від бренду. Вона забезпечує насичений яскравий колір на повну силу, але її також можна розбавити водою для отримання блідіших відтінків. Підходить як для аерографа, так і для традиційних методів роботи з пензлем. Це чудовий матеріал для використання завдяки своїй насиченості та плинності кольору, і доступний як у варіантах для школярів/початківців, так і у професійному варіавнті для художників.
